Обранець небес

Обранець небес повірив словам,

Почувши колись вночі

Про вільні краї, підвладні богам,

Де смуток земний мовчить.

Пророцтва твої – то зайвий тягар,

Породжують страх та злість.

Зневіра людей нанесе удар

Й почуєш слова: «Зречись!».

Думки лишають сліди,

Назад нема вороття.

Невже судилось тобі

Пройти

шляхи, довжиною в життя?

Вагання дрібні не візьмуть в полон

Того, хто повірив снам.

Поможе йому природний закон,

На душі проллє бальзам.

Блуканням твоїм не видно кінця,

Хоч віра росте щомить.

Ти знаєш одне: як згаснуть серця –

Каміння заговорить.

Думки лишають сліди,

Назад нема вороття.

Невже судилось тобі

Пройти

шляхи, довжиною в життя