Він жив у царстві богів,
Долав простори всесвітні.
Він знав сто тисяч шляхів
З небес заледве помітних.
Під ним розкинув крила
Дивовижний край.
Зірки дивились мило
На блакитний рай.

Вогонь – дарунок щирий,
Чесний до кінця.
Враз злетять у вирій
Втомлені серця.

Той світ безмежних ланів
Однак не був досконалим:
Шукав віки без страхів,
Не чув подяки й пошани.
Він знав: настане диво
Ніби уві сні,
Коли б любов змінила
Сльози на пісні.

Вогонь – дарунок щирий,
Чесний до кінця.
Враз злетять у вирій
Втомлені серця.

В той день на зламі століть,
Коли зима наступила,
Вогонь в долоні на мить
Його рука опустила.
Зоря рожевим вітром
В небі зайнялась.
В очах блаженним світлом
Віра простяглась.

Вогонь – дарунок щирий,
Чесний до кінця.
Враз злетять у вирій
Втомлені серця.
Вогонь – дарунок щирий,
Чесний до кінця.
Враз злетять у вирій
Втомлені серця.