Вранці прокинулась весна,
Зникла тінь злих віків.
Думка позбавилась сумна
Від сумлінь та страхів.

Стяги піднялись вгору знов,
В денний час горн лунав.
Вітер заніс в серця любов,
В них вогонь вже палав.

Мета повстала із журби,
Розкрила очі голубі.
Свобода руки простягла сміливо.
А світло золотим дощем
Накрило Землю мов плащем
Коли настала ера духу й сили.

Буря закрила небосхил,
Схід постав із руїн.
Падав на землю смути пил,
Піснею став лиха дзвін.

Втома зібрала в гурт мечі,
Зник весь біль коливань.
Долі чекали тисячі:
Ніч – пора сподівань.

Мета повстала із журби,
Розкрила очі голубі.
Свобода руки простягла сміливо.
А світло золотим дощем
Накрило Землю мов плащем
Коли настала ера духу й сили.

Мета повстала із журби,
Розкрила очі голубі.
Свобода руки простягла сміливо.
А світло золотим дощем
Накрило Землю мов плащем
Коли настала ера духу й сили.