МЕССІНА

Колись земля у грізнім гніві,

Змішавши все – вогонь та зливи,

Здригнулась страшно, загула,

Місто порохом замела.

І пала велична Мессіна.

Тепер вона – лише руїна.

Панує холод і сміття.

Хто живий – тому каяття.

Її згадай! Її згадай! Її згадай!

Її згадай! Її згадай! Її згадай!

Усюди сум. Непевні кроки

Луною заглушили спокій.

То день майбутній настає,

Спати жалості не дає.

Старий фонтан виплакав сльози,

Зросив пониклі поруч лози.

Що мало зникнуть на віки -

Відродись від тепла руки.

Її згадай! Її згадай! Її згадай!

Її згадай! Її згадай! Її згадай!