Не прийнятий

Не прийнятий людиною у світі

Він йшов крізь час, минаючи буття.

Попереду – усі шляхи відкриті,

Позаду – не прожита вісь життя.

Йому розкрив обійми сивий вітер,

І білий птах, махаючи крилом,

Шлях, зітканий зі срібних слів та літер

Упевнено показував чолом.

Він марив барвами далекого світила,

Та як в пітьмі свій шлях не прокладав,

Дістатися туди йому було несила,

Бо залишки людського занедбав.

І те, що звалося раніше оком,

Пускало сльози сотнями зірок.

І кожен день, і так вже рік за роком

Їх місяць клав сузір’ями в мішок.

Не прийнятий людиною у світі

Він йшов крізь час, ламаючи буття.

І кожний порух, так подібний миті,

Був рухом довжиною у життя.

Йому розкрив обійми сивий вітер,

І білий птах, махаючи крилом,

Шлях, зітканий зі срібних слів та літер

Упевнено показував чолом.

Він марив барвами далекого світила,

Та як в пітьмі свій шлях не прокладав,

Дістатися туди йому було несила,

Бо залишки людського занедбав.

І те, що звалося раніше оком,

Пускало сльози сотнями зірок.

І кожен день, і так вже рік за роком

Їх місяць клав сузір’ями в мішок.