Під жодним прапором від жодної країни

Під жодним прапором від жодної країни

Не плавав я у вирії життя.

Лиш кольори-фрегати України

Були єдиним якорем буття.

Та все ж опісля подвигів високих

І здійснення найзаповітних мрій

Не бачу я землі і гір широких,

Не бачу берег щастя й туги свій.

Невже за те, що скоєно й прожито

Нести мені самотності тягар?

Було життя. Була весна і літо.

Тепер лиш сильний осені удар.

Колись боявся я морської бурі.

Тепер лиш тиша ріже слух мені.

Дивуюся з людей й з людської дурі

Й топлю несказані слова в вині.

Були часи. Було порозуміння.

Колись ми жили тільки для життя.

Зберіг мій човен вітру тріпотіння,

Та монотоннішим ураз стало життя.